У Київському театрі юного глядача на Липках в дні шкільних зимових канікул Дід Мороз подарував дітям нову казку. Вистава "Принц і принцеса" за казками Г.Х.Андерсена "Свинопас" і "Принцеса на горошині" поставив художній керівник театру Віктор Гирич.

Біля входу у театр глядачів зустрічали Дід Мороз, Снігуронька й герої багатьох улюблених казок. А перед початком вистави з дітьми проводилися конкурси і традиційно запалювалась новорічна ялинка. Театр юного глядача спеціалізується саме на дитячих виставах, тому "прохідних" вистав тут не буває. І які б події не відбулися у країні - революції, катаклізми, політичні й економічні кризи - для колективу ТЮГа існує непорушний закон: діти, прийшовши в театр, чекають дива, свята і їх очікування не можна обдурити.

Нова вистава режисера В.Гирича, як і всі його попередні вистави ("Чарівна Пеппі", "Снігова королева"), відрізняє присутність хорошого смаку, вишуканість і інтелегентність. Чого гріха таїти, багато театрів відносяться до постановки дитячіхспектаклів як-небудь - для "галочки". Київський ТЮГ собі такого не дозволяє. Тому діток радіють і хорошим літературним матеріалом, і розкішними костюмами й видовищністю постанок. Сценографія вистави "Принц і принцеса", створена Михайлом Френкелем, являє собою величезний корабель із білими вітрилами. Як тільки відкривається завіса - діти й дорослі налаштовуються на романтичний лад, коли хочеться вірити, що всі мрії обов'язково здійсняться. У Віктора Гирича, звичайно, гарне почуття дитячого часу, тобто він завжди точно виміряє протяжність вистави, але цього разу перша дія вийшла трохи затягнутою. Адже казка розрахованан на дітей п'яти-восьми років і в такому віці вистачає уваги максимум на одну годину 15 хв. І краще щоб постановка була буз антракту. Трохи не вистачає виставі музики (її оформив Володимир Борисов) і пісень (вірші Олександра Вратарьова), які були не виразними і навіть бляклими. А ось інтермедійні "лялькові заставки" (коли персонажі завмирали в різних позах) і пластичне рішення (хореограф Алла Рубіна) - виглядали відмінно. Другий акт пройшов набагато динамічніше й цікавіше першого. Чудово поставлена сцена з пуховими перинами й горошиною. Поява нового персонажа - королівського блазня (Святослав Супрунов) - одразу привернула увагу маленьких глядачів, хоч ця роль епізодична й навіть безсловесна. А коли Принцеса (Інна Бєлікова) з'явилася в шикарному весільному вбранні, то в залі прокотилося захоплене зітхання усіх дівчаток. Потрібно відмітити, що костюми у виставі дуже витончені й барвисті (художник Катерина Корнійчук). Але ось щодо акторських робіт, хоч і виконані вони в єдиному ансамблі, але особливих творчіх успіхів, на жаль, не вийшло.

Режисер вибрав відомі казки Г.Х.Андерсена. тому дітям було легко стежити за сюжетом. Хоч В.Гирич і зробив свою версію лібрето. Чарівний музичний горщик, хрюкання забавних свинок, капризна Принцеса, соловей в клітці й троянда з шпичками - все було зрозуміло й вистроєно. Так що, запитань у малюків, як це часто буває в інших театрах, не виникало, й діти не мучили дорослих вічними своїми "чому", "а це хто?" Також дуже важливою є деталь, яку хочеться відмітити як "плюс" постановки, мова зі сцени звучала чітко й виразно. Це радувало. Адже не секрет, що в багатьох театрах Києва публіка не може розібрати і половини слів, які їм говорять зі сцени, на жаль цим грішать не тільки актори, що беруть участь у дитячих виставах, але й ті, хто грають у дорослих постановках…

Незважаючи на деяку шорсткість, вистава "Принц і принцеса" не залишає байдужими глядачів. Вона вчить добру й чуйності малюків ненав'язливо й не в нудній манері, а легко й ніби граючи. Приємно, що до дітей в цьому театрі ставляться з великою повагою. Там вони себе відчувають найголовнішими і бажаними гостями, які стали дорослішими, хоч і запитують після побаченої казки: "Мамо, а якщо мені підкласти горошинку, я її відчую, як Принцеса?".