НА ЛИПКИ ЗАПРОШУЮТЬ СІМ'ЯМИ

Розмаїттю репертуарної афіші Київського академічного театру юного глядача на Липках недавно по-доброму позаздрили їхні білоруські колеги, які показували виставу в українській столиці. Нашим митцям було з чим зустрічати своє вісімдесятиліття: на великій і малій сценах ТЮГу нині можна подивитись над три десятки вистав, поставлених для глядачів різного віку й уподобань: від маленьких любителів сценічних казок і юних шукачів смислу життя - до вимогливих дорослих, вихованих на найкращих зразках Зарубіжної та вітчизняної драматургічної класики.

На ювілейному святі, на яке прийшли шановані гості на чолі з Головою Верховної Ради України Володимиром Литвином, пролунали найтепліші слова па адресу тих, хто своїм мистецтвом виховує юних громадян у дусі добра й краси, на довгі роки лишаючи світлий слід у дитячих душах.

Та, власне, й сам високий рівень урочистості засвідчив: у Театрі на Липках усе гаразд не тільки з режисурою й акторською майстерністю, а й з творчою атмосферою, що орієнтована на щирість і взаємну підтримку. Не випадково колектив називають "кузнею кадрів"; де ще актори грають по дві-три вистави на день, перевтілюючись то в Мавпочку або Вовка, то в персонажів сучасного мюзиклу, то в складну за своєю психологічною "партитурою" класичну драму?

І хоча художньому керівникові директору театру заслуженому діячеві мистецтв України Віктору Гиричу чимало прикрощів завдають переходи акторів в інші театри, зокрема національні, десь у глибині душі він, певно, відчуває гордість за те, що так цінується "тюгівська школа". Саме її в різний час пройшли відомі сьогодні й відзначені почесними званнями митці Олександр Гетманський, Василь Мазур, Сергій Озіряний, Борис Лобода, Тамара Полторжицька, яких можна було бачити серед гостей. Народний артист України Микола Мерзликін нині працює головним режисером Київського академічного музичного театру для дітей та юнацтва, заслужений діяч мистецтв України Валерій Пацунов очолює театр "Золоті ворота". До речі, у своєму виступі він наголосив, що саме в ТЮГові "підхопив невиліковний вірус театральної метафористики", На Липках вписав кілька яскравих сторінок у свою біографію й колишній директор театру Ігор Безгін ( нині академік, доктор мистецтвознавства, професор).

На всіх етапах історії мистецького колективу, від перших днів створення його з ініціативи режисерів Ірини Дєєвої та Олександра Соломарського й композитора Ігоря Віденського, йому не бракувало непересічних творчих особистостей, для яких служіння дітям часто ставало справою всього життя. Нині ж наймолодшим громадянам країни театр потрібен, як ніколи, адже сучасний інформаційний простір настільки переповнений фактами насилля, жорстокості й цинізму, що здатен спотворити уявлення про світ навіть у дорослої людини. Дуже часто потерпають діти і через брак спілкування з батьками, які всі сили й час віддають зароблянню грошей на утримання сім'ї, професійному становленню чи політичній кар'єрі. Захоплені комп'ютерними іграми та змаганням у кількості надісланих "есемесок", діти навіть не усвідомлюють, наскільки збідненими стали їхні почуття. Часто приходять до театру в стані наперед сформованого відторгнення сценічного твору. І режисери й актори ТЮГу з терпінням І тактовністю вдумливих педагогів на кожній виставі заново завойовують юні душі, вчать дітей чутливо реагувати на сценічні події, з яких глядачі одержують уявлення про моральні цінності, важливість правильного вибору і навіть про те, як вибудовуються взаємини між людьми.

Сам художній керівник ТЮГу за два десятиліття роботи на Липках теж здобув своєрідну ""педагогічну освіту". Вона допомагає Віктору Гиричу постійно прислухатися придивлятися до навколишнього життя й аналізувати, які зміни у свідомості й естетичних запитах молодого покоління можуть викликати сучасні реалії.

Пам'ятаючи про наступ кліпової культури й масових видовищ, він прагне поповнювати репертуар театру динамічними, сповненими нових ритмів виставами ( згадаймо хоча б улюблений підлітками мюзикл "Ромео І Джульєтта" за В. Шекспіром (з віршами О. Вратарьова й музикою В, Назарова). Навіть звернувшись удруге до "Лісової пісні" Лесі Українки, режисер не повторив колишніх знахідок, а за мотивами твору здійснив експериментальну виставу, яку дуже схвально прийняла молодь.

Про творчі пошуки театру свідчать й інші прем'єри ювілейного сезону. Заслужений діяч мистецтв Росії Микола Дубінін запропонував глядачам першопрочитані п'єси "Придурок у стилі рококо" написаної відомим художником Михайлом Френкелем (колишім киянином, який нині живе й працює в Америці). Актриса театру Ірина Стежка недавно випустила свою першу виставу, створивши за мотивами оповідання О'Генрі "Вождь червоношкірих". Це її дипломна робота в Національному університеті театру, кіно й телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

На прем'єру вистави "Добрий Хортон" Юхима Чеповецького запросив Максим Михайличенко: він іще раніше до першого свого акторського фаху додав режисерський. Варто нагадати, що його дебютна робота в ньому кримінальна комедія "Вовки та..." О.Островського принесла йому премію "Київська пектораль".

Саме прем'єрними спектаклями завершають у ТЮГовці вісімдесятий, ювілейний, сезон. Він був дуже напруженим. Та до легкого життя в столичному театрі й не звикли. Тож хочеться побажати талановитому й самовідданому колективу нових радісних зустрічей з глядачами. І хай ( як про це мріє Віктор Гирич) усе частіше у вихідні кияни приходять на тюгівські вистави сім'ями. Адже в театрі на Липках уміють розмовляти мовою сценічного мистецтва з представниками всіх поколінь.