Театр юного глядача пропонує вистави не лише наймолодшим, а й людям усіх поколінь, які відкриті для найщиріших почуттів.

Тиха сільська ідилія 1840-х. У міщанському маєтку Іслаєва лине стабільне, усталене життя. Поруч — красуня-дружина, потішний маленький синок, перевірений роками друг-побратим. Раптом одного дня у будинок вривається “буря”...

Автор “Місяця у селі” Іван Тургенєв не вбачав у любові романтики. Для російського реаліста “будь-яка любов, щаслива і нещасна, справжнє бідування, коли їй віддаєшся увесь”. Тому протягом комедії в глядача сміх проривається лише у короткочасних епізодах. Натомість увесь час у повітрі витає передчуття трагізму. Трагізм п’єси підсилили постановник Валентин Козьменко-Делінде, художник костюмів Костянтин Кравець і звукорежисер Володимир Борисов, які запропонували своє бачення тургенєвського тексту.

Окрім єднання стихій і почуттів, у режисера було бажання передати суперечку настроїв, які панували на той час у Росії. У країні революція, повстання, а тут, у селі, люди майструють повітряного змія, розв’язують любовні трикутники. Ця хиткість настроїв, людська мінливість втілилася на сцені у хаотичній гойдалці. А білий мережаний фатин змінює положення від найлегшого подиху вітерцю.

Біле та пухнасте у виставі все: і основна декорація, і костюми героїв, і їхні душі. Окрім Ракітіна (Максим Михайличенко)... Лише він у чорному вбранні, він єдиний до кінця розуміє справжнє кохання та весь його трагізм.

Лірика і драма — все сплітається у людських долях за місяць, проведений у тихому селі.