Якщо в акторів є фанати, котрі ладні безкінечно передивлятись одні й ті самі вистави і віддано чатувати на улюбленців біля службового входу, сподіваючись хоча б на прихильний погляд, то режисери таких розкошів позбавлені. Вони, як кажуть, - "бійці невидимого фронту".

Хоча Андрій Білоус і зробив свого часу крок до впізнаваності "в обличчя", зігравши Мамая в однойменній кінострічці, але і його не обминає спільна режисерська доля. І це при тому, що кількість вистав, поставлених ним у театрах Києва за останні 3 роки, уже наближається до рекордної: "Веселіться !..Усе гаразд?" та "Сірано де Бержерак" (зараз у репетиціях - "Небезпечні зв'язки") у театрі Драми та комедії на лівому березі, "Украдене щастя" і "Жінка в пісках" у "Сузір'ї", "Ріверсайд драйв" в "Ательє 16", а віднедавна - ще й "Закохана витівниця" у Театрі на Липках.

Власне, коли ми зараз говоримо "молода українська режисура" (реально молода, а не стражденні Богомазов з Одиноким, котрі у свої 40, досвідчені та авторитетні, досі ходять у "хлопчиках")., то маємо на увазі Білоуса - і ...все. так само, як Кирило Серебреников у Москві, наш 25-річний Андрій мужньо "віддувається" самотужки за все своє відсутнє на сцені покоління. І - що робить йому честь - не експлуатує колись вдало знайдене та високо оцінене (за "Веселіться..." він отримав "Київську Пектораль" як режисер-дебютант; наступного ж року кращою виставою камерної сцени стала "Жінка в пісках"), а звертається до різко відмінних жанрів та стилів. Цілковито переконливо чи з проблемами це відбувається - інше питання, але процес "будування" себе як професіонала є наочним та безсумнівним.

У "Закоханій витівниці" за Лопе де Вега Білоус випробує на міцність та вичерпуваність такий собі тотально ігровий театр - сповнений дотепів, трюків, всіляких фішечок-фєнєчок. Тож у вкрай іронічному сценографічно-костюмному просторі (художник - Борис Орлов), в якому важко збагнути, де закінчується стилізація під "іспанську старовину" і починається сьогоднішня "відв'язна" еклектика, живе і розквітає вкрай перенасичене сценічне видовище, котре недоброзичливці вже встигли охрестити суцільним "капусником" або "КВН'ом". Так чи інакше, але трупа ТЮГу отримала можливість вдосконалити свою професійну техніку у невпинному вихорі карколомних сценічних положень, а глядачі-тінейджири - "продукт", у якому ризиковано-двозначні любовні колізії п'єси розчинено в океані жартів, приколів та примочок.

І, як завжди з Андрієм Білоусом, дуже цікаво буде побачити, у якому різновиді театрального дійства він випробуватиме себе завтра.